Як ми можемо використовувати ненасильницьке спілкування?
Будь-яка громадська організація в своїй роботі нерідко стикається з конфліктами, від вирішення яких залежить якість цієї роботи. Це можуть бути конфлікти з місцевою владою, непорозуміння з донорами або всередині команди. Павло Козелецький розповів нам, як врегулювати такі конфлікти за допомогою ненасильницького спілкування. Цей матеріал створений на основі майстерні Павла в рамках «Лабораторії стійкості».
Павло Козелецький — сертифікований тренер з ненасильницької комунікації (CNVC). Павло вже десять років займається фасилітацією, тренінгами та консультуванням у громадському секторі.
Що таке ненасильницьке спілкування?
Термін «ненасильницьке спілкування» створив американський психолог Маршалл Розенберг. Незважаючи на те, що він спеціалізувався на клінічній психології, М. Розенберг наполягав, що ненасильницьке спілкування — це загальний комунікативний підхід, який кожен може використовувати в повсякденному житті.
Метод ненасильницького спілкування базується на розумінні того, що всі наші дії мотивуються нашими потребами. За допомогою рефлексії та аналізу ми можемо зрозуміти свої потреби та потреби інших, що допоможе нам трансформувати будь-який конфлікт. Так ми можемо розуміти, що відбувається з нами та іншими людьми та керувати стосунками з ними. Тут важливо уточнити, що йдеться саме про керування стосунками, а не маніпуляцію іншими людьми у власних цілях.
Основна мета ненасильницького спілкування — взаємне розуміння і висловлення власних емоцій так, щоб це не поглиблювало конфлікт. Використання ненасильницького спілкування не означає, що ви більше не будете відчувати таких емоцій як злість чи роздратування, ви просто не будете дозволяти ним керувати вами.
Розглянемо приклади насильницького та ненасильницького спілкування. Наприклад, ваш друг чи колега запізнюється на зустріч з вами, що вас дратує. Коли ви побачите його, ви можете сказати «Ти завжди запізнюєшся!». Це — фраза з насильницького спілкування, звинувачення, що породжує супротив і конфлікт. Замість цього, можна сказати: «Ти спізнився на десять хвилин. Чи все в тебе добре?». Так можна перетворити насильницьке спілкування на ненасильницьке.
Як будувати ненасильницьке спілкування?
Варто зауважити, що немає єдиного протоколу ненасильницького спілкування, який допоможе в будь-якій ситуації. Ненасильницьке спілкування вимагає від вас гнучкості та розуміння ситуації. В процесі важливо залишатися чесним як з собою та своїми емоціями, так і з іншою людиною. Однак бути відвертим та заявляти про свої потреби таким чином, щоб це збільшувало шанси на порозуміння.
В цьому допоможуть чотири основні навички ненасильницького спілкування:
відокремлення спостереження від судження;
визначення емоцій та почуттів;
зв’язок з потребами;
створення ненасильницького запиту/прохання.
Часто конфлікти починають з неправильного висновку або засудження іншого. Перед тим, як образити іншого, зашкодити йому, ми про себе засуджуємо людину, виправдовуючи цим свої дії. Якщо ми свідомо будемо старатися відділяти свої судження від того, що відбувається в реальності, то ми з меншою вірогідністю імпульсивно скривдимо людину і поглибимо конфлікт. Тому однією з навичок ненасильницького спілкування є вміння відділяти реальні дії та події від того, як ми їх оцінили.
Самі по собі судження не є небажаними, вони обов'язково існують в кожного з нас, вони допомагають нам приймати рішення і орієнтуватися в житті. Однак, під час конфлікту вони можуть заважати нам порозумітися. Коли ми є зацікавленою стороною конфлікту, то нам важко бути об’єктивними. Саме тому важливо виявити свої судження.
Отже, якщо ви незадоволені чимось під час спілкування з іншим, то почніть зі спостереження, опирайтеся на факти того, що сталося. Потім подумайте, які емоції у вас викликають дії іншого і чому. Після цього варто спробувати зрозуміти, незадоволення якої вашої потреби викликає у вас таку реакцію.
Як влаштовані наші потреби?
Щоб краще зрозуміти цей етап, варто розібратися з тим, що таке потреби. Відповідно до теорії ненасильницького спілкування, між людьми немає конфлікту на рівні потреб. Конфлікт може бути на рівні позицій, або інтересів, однак потреби — дуже абстрактні речі, які є універсальними для всіх людей.
При цьому, немає однією найважливішої потреби. Сьогодні ми всі багато чуємо про піраміду потреб Маслоу, однак, насправді, Маслоу зображав потреби у вигляді спіралі. Ця спіраль — ієрархічна, і змінюється в залежності від ситуації. Так, наприклад, ми могли б думати, що безпека є основною потребою, однак сьогодні багато українців поставили свободу на перше місце. Тому ми кожного разу в кожній ситуації визначаємо, які потреби зараз є актуальними.
Як зрозуміти іншу сторону і сформувати ненасильницький запит?
Після того, як ви проаналізуєте свої судження та відокремите їх від спостережень, визначите свої емоції та потреби, то ви краще зрозумієте ситуацію. Можливо ви відчуєте полегшення, інтенсивність емоцій зміниться, або, наприклад, злість трансформується в сум. Після цього варто згадати, що з іншої сторони конфлікту знаходиться така сама людина з емоціями та потребами, і ви можете спробувати їх зрозуміти. У сторін конфлікту можуть бути однакові і різні потреби, а конфлікт виникає через непорозуміння на рівні суджень та стратегій. Після визначення потреб обох сторін, можна перейти до конструктивного діалогу, спробувати знайти стратегію, що буде максимально задовольняти потреби обох сторін.
Для того, щоб задовольняти свої потреби ми можемо створювати ненасильницькі запити, які будуть описувати те, що для нас важливо в такий спосіб, що сприяє порозумінню. Якщо ваш запит, пропозиція, прохання будуть побудовані в позитивній формі («зроби так», а не «не роби так»), конкретними, досяжним і вимірюваними в часі, то це значно збільшує шанси на їх задоволення.
Розглянемо на прикладі, як працює розуміння потреб іншої сторони та ненасильницький запит. Наприклад, дитина каже, що не хоче йти в школу, і мати на неї через це злиться, бо думає, що дитина не хоче вчитися. За цією злістю може ховатися страх за майбутнє дитини. Мовою потреб можна сказати, що матері важливо потурбуватися про свою дитину, тобто актуальна потреба в цій ситуації — турбота. Також актуальною є потреба в ясності — мати хоче знати, що відбувається з дитиною. Думка, що дитина не хоче вчитися — це судження, що не сприяє порозумінню і тільки підвищує фрустрацію та переживання. Може включитися думка, що вона погана мати та інші подібні думки. Тому розуміючи, що по факту дитина сказала, що не хоче йти до школи, а актуальними потребами матері є турбота та розуміння ситуації, ефективною стратегією буде розмова з дитиною про те, чому їй не хочеться йти до школи. І в цьому випадку при розмові може стати ясно, наприклад, що у дитини виник з конфлікт з однокласниками або, що її ображають, або вона боїться вчителя. Таким чином, мати може зрозуміти, що у дитини не задоволена потреба у дружбі або безпеці. Після цього можна пошукати стратегії вирішення цих проблеми, а фактично задовольнити актуальні потреби. Початком такої розмови може бути фраза «Я тебе люблю, турбуюсь про твоє навчання і тому дуже хочу знати, що відбувається. Можемо про це зараз поговорити?». Можна помітити, як ми від злості через думку «дитина не хоче вчитися» приходимо до кроків, що відновлюють звʼязок, сприяють порозумінню та допомагають вирішити проблему.
Навичка ненасильницького спілкування напрацьовується поступово. Ви можете «потренуватися»: згадати якийсь конфлікт з вашого минулого, визначити емоції та потреби обох сторін. Так вам легше буде скористатися цим алгоритмом в майбутньому. Чітке усвідомлення наших потреб та емоцій, готовність розуміти емоції та потреби іншої людини та намір зрозуміти її є цими «чарівними пігулками» вирішення конфліктів.
