«Баба Єлька» знімає майстер-клас із традиційного співу для патріотичних освітніх скриньок

Команда етнографічного проєкту «Баба Єлька» готує відеоурок із традиційного співу — він увійде до складу культурно-освітніх скриньок, які передадуть закладам освіти Кропивницької громади. Це вже третій відеоматеріал у серії майстер-класів, попередні були присвячені вибійкарству та писанкарству.

Зйомки відбуваються у два етапи. Перший ролик присвячено безпосередньо традиційному співу, який презентує співзасновниця «Баби Єльки» та керівниця пісенного напрямку Світлана Буланова. Другий — готують у співпраці з хореографкою (керівницею школи традиційних танців «Баби Єльки) Наталею Ковальчук, і він поєднає спів із елементами танцювальної спадщини Кіровоградщини.

У відеоурок увійдуть приклади різних пісенних жанрів: колискові, забавлянки, веснянки, гаївки, купальські пісні, колядки та засівалки. Частину матеріалу записали в стінах Етнолабораторії — зокрема, колискові й пісні зимового циклу. Пісні з весняного й літнього циклів, які мають ігрово-хороводний характер, знімуть на вулиці разом з учнями третього класу школи «Крок».

«Для зйомок колискових і забавлянок я «запросила» свою однорічну онучку Миланку —будемо разом показувати ці твори. А колядки виконає 9-річний учень ліцею «Науковий» Святослав Данильченко»,— розповідає Світлана Буланова.

Майстер-клас адаптований для сприйняття не лише музичними керівниками, а й безпосередньо дітьми. Pа словами Світлани, колискові — це ніжні, монотонні пісні, які виконують спокійним, тихим голосом. Їхня головна мета — заспокоїти дитину, створити відчуття безпеки. Забавлянки ж, навпаки, були енергійними — їх часто не співали, а проказували речитативом або наспівували на просту мелодію. Вони спонукали дитину до фізичної активності, а також виконували виховну функцію.

«Я наведу кілька прикладів забавлянок, які почула від своєї покійної бабусі Олени Рибалкіної (Баби Єльки) 1915 року народження. Вона співала їх мені, а я — своїм дітям і онуці. А серед колискових хочу заспівати бабиєльчину «Ой котино-котино» та ще одну пісню про Сонка Лізи Волкової з села Камʼянка», — зазначає дослідниця.

Світлана розуміє, що традиційна пісня не буде жити у тій формі, як раніше. Більшість творів нині вчимо з відео, а не з вуст у вуста. Але вона вірить, що навіть у видозміненому, урбанізованому вигляді ця традиція продовжиться.

Етновиконавиця каже, що діти мають змалечку пишатися своєю ідентичністю, а для цього їм потрібно чути справжні народну пісню, а не спотворені варіанти з радянського минулого. Майстер-клас покликаний дати дітям інструмент пізнання культури через голос, рух, гру.

Додатком до відеоуроку стане пісенник дитячих творів, який команда презентувала напередодні. На його сторінках — QR-коди, що ведуть на записи оригінальних версій пісень, зроблені під час експедицій Кіровоградщиною.

Відеоурок підготували за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та агенції «Хліб для світу» в межах ініціативи «Лабораторія стійкості». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію донорів.