«Контакт2U_Відновлення» допомагає переселенцям адаптуватися і знайти підтримку

«Контакт2U_Відновлення» створила команда учасників Лабораторії стійкості — громадської організації «Сила майбутнього». Її керівниця Світлана Лук’янченко родом з Луганська. Після вимушеного переїзду до Дніпра разом із командою втілювала різноманітні волонтерські ініціативи для підтримки ВПО: тренінги, творчі заходи, акції, етно-тури Дніпровщиною.

«Наша мета спочатку була підтримати саме переселенців – таких, як ми. У 2015 році зареєстрували організацію, назвали її ГО «Сила майбутнього» і почали свою діяльність. Спочатку це були волонтерські ініціативи, а потім підучилися. І з вересня 2015 року почали втілювати різноманітні грантові проєкти на підтримку ВПО, на їхню інтеграцію у місцеві громади», – каже Світлана Лук’янченко. 

Після початку повномасштабного вторгнення Світлана разом із однодумцями трансформували проєкт «Митці згоди», де психологічну підтримку надавали освітянам. З травня команда ГО «Сила майбутнього» ініціювала окремий проєкт – «Контакт2U» – вже для допомоги переселенцям і волонтерам. 

А торік, завдяки підтримці Міжнародного фонду «Відродження», вдалося створити «Контакт2U_Відновлення». Громадська організація «Сила Майбутнього» стала учасницею програми «Лабораторія стійкості», у межах якої і запустився проєкт. Ціль «Контакт2U_Відновлення» – підтримувати людей, яким потрібна допомога у відновленні психічного здоров’я та інтеграції у нове середовище.

«Проєкт корисний людям, які не справляються з втомою, тривогою, стресом і можуть долучитися до підтримуючих занять», –  говорить Світлана Лук’янченко.

Стартували із заходами у березні 2025 року одразу у Дніпрі, Камʼянському, Самарі та Олександрівці. 

Як працює «Контакт2U_Відновлення»?

Основа проєкту – група, яка складається з людей, яким потрібна психологічна допомога і підтримка, та один фасилітатор. Це такий собі модератор, який допомагає рухатись разом та взаємодіяти. 

«Через переселення люди втрачають соціальний капітал, який ми у межах проєкту допомагаємо відновити. У першу чергу створюємо атмосферу, в якій люди спілкуються, знаходять нових знайомих, діляться одне з одним своїми переживаннями, проблемами. Часто на фоні цього зближуються. Далі ми створюємо спільні чати, радимо їм кудись сходити. І у людей виникає своє тепле коло спілкування, яке стає підтримуючим», – зазначає Світлана Лук’янченко.

У Дніпрі підтримуючу групу веде Ксенія. Дівчина ще студентка – навчається на третьому курсі факультету психології. Щоб долучитись до проєкту, пройшла спеціальний тренінг для фасилітаторів. 

«Ми тренували з професійним фасилітатором усі вправи, які потім давали людям. Випробовували їх на собі для того, аби знати, що відчуватиме людина і чим їй можна допомогти», – говорить Ксенія Касьяненко.

До групи Ксенії переважно входять дівчата та жінки. Основна проблема, з якою вони намагаються впоратися, – брак живого спілкування. І якщо на перших ознайомчих заняттях відвідувачки були затиснуті, то на третій-четвертій зустрічі ставали впевненими: розповідали про себе, ділилися переживаннями, говорить фасилітаторка. 

Крім того, продовжує Ксенія, багато вправ були спрямовані саме на побудову комфортного спілкування. Наприклад, людей ділили на групи і пропонували розігрувати сценки випадкових зустрічей старих знайомих, в яких одна жінка за хвилину могла дізнатись, що сталося в житті іншої, «поки вони не бачились». 

Малювання на заняттях

У Самарі та в Олександрівці тренінги веде Світлана Дмитрієва. Психологиня спеціалізується, зокрема, на використанні арт-технік у своїй роботі. До неї приходять з різними запитами: самореалізація, підвищення самооцінки, розвʼязання сімейних питань, питань по роботі, страх самотності.

«Ще є запити щодо того, як впоратися з дітьми, з підлітками. Бувають такі випадки, в яких батькам треба навчитися більше довіряти дитині та давати їй можливість проявляти себе», – розповідає фахівчиня.

У своїй роботі Світлана використовує творчість і мистецтво. Через нього можна дізнатися емоційний стан людини будь-якого віку. На заняттях малюють кольорові плями, візерунки, різні символічні зображення: дороги, лабіринти, будинки, дерева. 

Аналогічними методами в своїй роботі користується і Марина Атаманюк – фасилітаторка з Кам’янського. Особливо добре творчість допомагає розкритися дітям-переселенцям, каже жінка.

«У деяких дітей можуть збігатися малюнки за стилем, кольорами або вони роблять схожі саморобки. І завдяки цьому малеча зближується, починає товаришувати, спілкуватися», – говорить пані Марина.

За допомогою малюнків також можна виявити у людини не лише психологічні, а й фізіологічні проблеми. 

«З дорослими ми займаємося нейрографікою або ландшафтним дизайном – малюємо карти з морями, океанами, піском, лісами тощо. Я розумію, де людині потрібна допомога. Якщо, наприклад, вона часто використовує чорний колір в малюванні, то в неї внутрішня тривога. Якщо людина часто малює якусь частину тіла, то можливо їй варто звернутися до лікаря, який їх лікує», – продовжує Марина Атаманюк. 

Які результати роботи «Контакт2U_Відновлення»?

Для однієї групи проводять 4-5 семінарів. Близько 130 учасників долучились до «Контакт2U_Відновлення». Засновники проєкту говорять, що отримують гарні відгуки про свою роботу.

«Ми отримали зворотний зв’язок від учасниці, яка розповіла, що завдяки нашим заходам у неї з’явилася знайома – тепер вони іноді ходять разом на каву. Це для нас дуже показово: бачимо, як після тренінгів спілкування, яке спочатку здавалося вимушеним, перетворюється на справжні людські зв’язки», – зазначила Світлана Лук’янченко.

І додає: допомагати готові як переселенцям, так і містянам, які потребують психологічної підтримки.

Джерело: Місто і річка

Проєкт реалізується за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та агенції «Хліб для світу» в рамках спільної ініціативи «Лабораторія стійкості».