Альберт Цукренко провів лекцію у молодіжному просторі KOWO
В рамках свого проєкту БлогПост, простір KOWO — учасники Лабораторії стійкості — запросили провести лекцію Альберта Цукренка. Його лекція була присвячена тому, як сучасне українське мистецтво розвивалося в контексті русифікації та війни Росії проти України.
Початок української поп-музики у 50-х роках
Альберт Цукренко відoмий як фрoнтмен епатажнoгo гурту «Хамерман Знищує Віруси», а ще він дoслідник українськoї музики. Власне, формуватися українська поп-музика, на думку Цукренка, почала у 50-х роках минулого століття.
«В піснях почало з’являтися щось «людське». Це була повоєнна класична естрада, коли музиканти були у строгих піджаках і сукнях, виступали в супроводі оркестрів, але вже було душевно», — коментує Альберт Цуеренко.
Серед митців і авторів того часу:
50-ті роки – Платон Майборода, Андрій Малишко, Степан Сабадаш; пісні «Київський вальс», «Рідна мати моя», «Марічка».
60-ті роки – Олександр Білаш, Дмитро Павличко, Ігор Шамо, Микола Сингаївський; пісні «Два кольори», «Як тебе не любити, Києве мій», «Чорнобривці».
Пісні виконували оперні співаки і співачки, тобто естрада почалася з оперного вокалу. Тоді жодного шансу на незалежність музики не було, враховуючи час, в який це відбувалося, наголошує Цукренко. Додає, що тодішня музика була частиною державної пропаганди, бо діячі культури і музики, грубо кажучи, повністю належали державі.
У 1966 році з’явився вокально-інструментальний ансамбль «Смерічка», який, за словами музиканта, зробив на сцені такий вибух, що на нього рівнялися колективи від Ужгорода до Донецька і від Чернігова до Криму — всі співали українською.
Тоді, як і десятиліттям раніше, говорити про незалежність української музики було марно. Артисти і музиканти були звичайними радянськими людьми, але від інших їх відрізняло те, що вони подорожували багатьма країнами Радянського союзу, і трохи поза його межами. У той час усі ВІА підпорядковувалися або закладам культури, або іншим установам чи підприємствам. Була цензура. Наприклад, перший вокаліст ВІА «Кобза» Валерій Вітер розповів, що під час зйомок на телебаченні режисер сказав йому заколоти волосся, бо воно було довгим, а ще пояснювали, як правильно рухатися в кадрі і як робити не можна.
«Разом з тим, не можна сказати, що робота музикантів і артистів того часу була марною. Тоді був створений канон української пісні, який існує до цього часу. Зараз, коли ми відмовилися від радянського ретро, є дуже привабливе українське ретро. І для багатьох нині воно стало справжнім відкриттям», — розповідає Цукренко
80-ті: занепад і відродження української поп-музики
Протягом 80-х років естетична планка поп-музики стрімко падала. До цього призвела науково-технічна революція, результатом якої стала оптимізація музичних колективів, це коли, наприклад, гурт музикантів замінювали «самограйкою». Саме у той період, за словами Альберта Цукренка, відбулася одна з найпотужніших хвиль русифікації.
«В інтернеті можна знайти, як в той час Василь Зінкевич, Назарій Яремчук, не кажучи вже про Софію Ротару, співають російською мовою. Це огидно звучить. Їм не пасувало. Але такими були реалії», — говорить Альберт Цукренко.
Жанр естради «постарішав» — на зміну пісням про бурхливе кохання прийшли композиції про стареньку маму. На думку музичного дослідника, це робили свідомо, щоб музика стала другорядною, а співаки й співачки так само лишалися підконтрольними філармоніям і будинкам культури, які диктували що співати.
В другій половині 80-х років виникла незалежна українська музика, яка спричинила вибух на початку 90-х.
«Це був креативний вибух, але це мало вигляд «секонд-хенду» — і вбрання музикантів, і музика. Але це було нове покоління, яке класно і щиро робило це і ця щирість лишається до цього часу. І це вперше, коли українська музика стала незалежною» — додає музикант.
Але це тривало недовго.
Музика 90-х, "нульових" і початок війни в 2014-му
В кінці 90-х в Україну зайшли російські медіа-холдинги та інформбізнеси. В той час найбільшим успіхом для музикантів з України була можливість виступати в Москві, пригадує Цукренко.
«Про це говорили абсолютно всі. Мовляв, «Океан Ельзи» там вибухнув, тому його слухають тут. Вже тоді проти нас була направлена російська інформаційна і культурна політика, а ми цього не розуміли», – вважає Цукренко.
2014-й рік, коли почалася російсько-українська війна, показав хто є хто. Спочатку була хвиля інтерв’ю з українськими артистами і музикантами на радіо і телебаченні. Але вже у 2016 році почався «відкат»: деякі українські зірки шоу-бізнесу знову почали їздити в Росію з концертами і запрошувати тамтешніх артистів в Україну, називаючи це «ну там же є нормальні люди».
«Це була абсолютно осмислена цинічна маніпуляція».
З початком повномасштабної війни у 2022-му році почалася нова хвиля сучасної популярної української музики. Це вилилось у велику кількість «мемних» пісень.
«Це був період, коли кожна успішна військова операція українських захисників виливалась у пісню на цю тему. Власне, ніхто не написав пісню про спецоперацію СБУ «Павутина», яка відбулася у цьому році. Думаю, якби її реалізували у 2022-му, склали би десятки пісень про неї. Нині всі зрозуміли, що війна надовго і треба працювати на майбутнє» — говорить Цукренко.
Підсумовує, що якщо у перші роки повномасштабної війни усі пісні були про війну і перемогу, то нині багато артистів, які притримали свої альбоми з 2022-го року, що стосувалися інших тем, почали їх випускати.
«Життя триває, і це нормально — співати про любов, про смішне тощо. До того ж, росте ціле покоління, у якого не буде іншого дитинства, юності і молодості. Є таке хибне уявлення, що українська музика займає незаслужено низьке місце в рейтингах світових культур. Я думаю, що вона більш-менш на своєму місці. Ми станемо однією з помітних культур на європейському континенті».
Джерело: Точка доступу
Проєкт БлогПост реалізується за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" та агенції "Хліб для світу".
